14. Липня 2023„Щоб відчути себе як вдома, потрібна підтримка“.
Незліченну кількість разів люди проходять повз притулок Святої Єлизавети на Еберсвальдерштрассе, що в Пренцлауер Берг. При цьому багато хто як і раніше не розуміє, що за вхідними дверима знаходиться кафетерій з садом, а також жителі з числа мігрантів з їх різноманітними життєвими історіями. 13 липня троє біженців та група з 15 людей похилого віку зібралися там за кавою та тістечками. „Ми тут, щоб розповісти свою історію та потренуватися в німецькій мові“, — сказала Асмаа Хвея серйозним, але все ще усміхненим тоном. Вона втекла з Сирії 6 років тому. Сльози течуть по її обличчю, коли вона розповідає, як скотчем кріпила документи до свого живота, як тікала човном разом з дітьми. Люди похилого віку висловлюють своє співчуття, похитуючи головами і підбадьорюючи її словами. Іслам Арбо приїхав до Німеччини з Палестини в рамках возз’єднання сім’ї, і це означає, що він, на відміну від двох інших, може повернутися. Однак одна мешканка вдало підводить підсумок: „В країні, з якої ти втік, ніколи вже не буде як раніше, коли ти повернешся, вона вже стане іншою, як і люди“. Іслам Арабо, журналіст за фахом, який розповідає про проблеми у вивченні німецької мови. Присутні сходяться на думці, що мова є ключовою для культури, але водночас становить і серйозну проблему. Знайти друзів у Німеччині дуже непросто, розповідає Алі Або Радхед. Він втік з Іраку і, як Іслам Арабо, зараз зосередився на вивченні німецької мови, а потім хотів би працювати в маркетингу. Всі троє кажуть, що Берлін — їхній дім. Це їх дім, тому що тут вони в безпеці і мають перспективи на майбутнє. Зустріч є дуже цікавою: старшим людям вкрай незвичайна думка про те, що в Сирії немає пошти. Вони сміються, бо не можуть уявити, як це має працювати. Асмаа Хвея, навпаки, каже, що не розуміє, чому вона отримує тут так багато офіційних листів, хоча до цього вона не отримувала їх все своє життя.