14. Липня 2023„Це не іноземці, вони просто приїхали звідкись“.
Будинок багатьох поколінь в Ольденбурзі є місцем зустрічей і культурного обміну для багатьох жителів цього району. Незалежно від віку або культурного походження, Будинок багатьох поколінь став важливим для жителів району. Головну увагу тут приділяють єдності. Це також означає вчитися разом і один у одного. Спектр пропозицій тут різноманітний і досить популярний. Будь то курси правильного користування Інтернетом і мобільним телефоном, курси німецької мови чи дискусії та ігри, будинок завжди відкритий для гостей. У світлі цих різноманітних можливостей Ольденбурзький Будинок багатьох поколінь разом з нашою Асоціацією вранці 27 квітня провів захід, спрямований на міжкультурний обмін. В ході круглого столу Хадія Хаамед поділилася своїм досвідом і враженнями від життя та переїзду в Ольденбург, а також перешкодами, які їй довелося подолати, щоб інтегруватися в німецьке суспільство. У центрі уваги були, перш за все, культурні відмінності між повсякденним життям в Німеччині та Іраку. Молода жінка приїхала до Федеративної Республіки Німеччина у віці 16 років зі своєю щойно народженою дитиною. Сьогодні 24-річна жінка живе в Ольденбурзі разом зі своїм чоловіком та двома дітьми та розмовляє бездоганною німецькою мовою. Її родина також з часом переїхала з Іраку до Ольденбурга.
Таким чином, за ранковою кавою між Хадією та групою цікавих людей похилого віку розгорнулася приємна та неформальна розмова. Довірчі відносини групи, яка майже щодня збирається в Будинку багатьох поколінь і та за його сприяння, дозволили створити відкриту і теплу атмосферу. Хадія та інші біженці вже кілька років є невід’ємною частиною зустрічей за кавою та круглих столів, а також інших заходів, що проводяться в будинку. Учасники заходу розповіли, зокрема, про тісні зв’язки, які склалися між ними за ці роки. Тому нерідко люди похилого віку брали на себе турботу про дітей, в той час як Хадія і її чоловік брали участь в програмі Будинку багатьох поколінь. „Я для них як дідусь“, — сказав Уве, один із літніх учасників. Інтеграція Хадії в Будинок багатьох поколінь принесла користь всім учасникам заходу. „Хадія звикла до нас і наших особливостей“, — жартували люди похилого віку. Однак їм все ж довелося подолати перші перешкоди. Молода жінка описує своє перше спілкування з німцями як досить стримане та віддалене з боку господарів. Лотті, яка вже кілька років живе по сусідству зі своїм чоловіком Хайнцем, підтверджує цю оцінку. Мовний бар’єр, страх першого контакту і того, що її можуть не зрозуміти, відігравали основну роль. Однак, Лотті має добру пораду, як обійти ці перешкоди: „Посмішка завжди допоможе.“ Сьогодні вони багато сміються разом, тому що Хадія та інші жінки з числа біженців є активними та шанованими учасниками цього заходу. В Іраку їм не дозволялося виходити з дому без супроводу чоловіків, розповідає молода жінка. Це різко контрастує з соціальним життям у Німеччині. Однак вона швидко звикла до цієї нової свободи: „Деякі шляхи потрібно прокладати самостійно — без чоловіка. Для мене це було абсолютно новим досвідом.“
Висловлена думка призвела до активного діалогу з приводу культурних відмінностей. Зокрема, старше покоління дійшло думки, що німцям теж слід дечому навчитися, особливо коли це стосується згуртованості родини. Ізольда, яка вже 2 роки живе в Будинку багатьох поколінь, була приємно здивована відкритістю і сердечністю біженців по відношенню до нового середовища. Жителі будинку також висловили велике захоплення спокоєм і безтурботністю, притаманними іракській культурі. Тамтешні люди знають, як більше насолоджуватися життям, що майже неможливо в структурованій, метушливій Німеччині, зазначили вони.
Хадія, однак, не сумує за Іраком. Для неї Ольденбург — її новий дім. Хоча вона вже чудово володіє німецькою мовою, вона хотіла б пройти вечірні загальноосвітні курси, щоб у майбутньому отримати освіту медсестри. Вона сподівається, що вона та її сім’я зможуть залишитися в Ольденбурзі і в майбутньому, бажано назавжди.